Стережись.

[b]Десь  між  зорями  витають
Їх  фантазії  й  думки.
Духів  предків  виглядають.
А  від  кого  ж  то  вони?

Було  в  Ноя  троє  діток:
Сим,  Яфет,  а  ще  і  Хам.
Дав  Господь  і  трьох  невісток
За  жінок  його  синам.

Як  зійшла  вода  Потопу,
Розмножалися  вони.
Жив  ще  Ной  багато  років
І  від  Господа  мав  сни.

Його  діти  розрослися  –
Стало  в  них  вже  три  роди.
Ось  і  ти  не  помилися  –
З  цих  родів  і  вийшов  ти.

Бо  то  дерево  –  із  Ноя,
А  гілки  –  його  сини.
Когось  мучить  параноя:  
Інший  рід  якийсь  вони.

Корінь  в  дерева  –  Господній.
Він  дає  для  гілок  сік.
Стережись,  щоб  у  безодню
За  зневагу  не  відсік.

Не  врятують  духи  предків,
Ані  Божища,  ні  Род,
Бо  не  править  світом  Сонце,
Хамів  внук,  що  то  –  Німрод.

Над  усім  –  Господь,  Владика!
Бог  лиш  Він,  Святий  –  Один!  
Честь    йому,  хвала  велика
Звідусіль,  зі  всіх  глибин!

Галина  Яхневич.[/b]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2016
автор: Тріумф