Прости мене, бо я любив
У кожен день, в щасливий час
За цю любов у Бога я просив
Побачить разом знову нас.
Відчути тебе в моєму сні,
Який я бачу все життя,
Проходить час, рахую дні,
Вірю в мить сімейного буття.
Я бачу степ, уже світа
І ти чарівно йдеш,
Стискаєш колос у руці пшона
Боюсь, що рано ти минеш
Я підійшов… Знов впізнав
Твоє обличчя, божественну красу
Шкода, що думки твої не знав,
Світогляд чистий, мов росу.
Дивився в тебе кожну мить,
А ти пішла, не зможу жить.
О Боже, що тепер робить?
Відколи серце моє спить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2016
автор: Андрій Казакевич