Українці, мабуть, з роду,
Пращура Яфета.
Дав Господь цьому народу
Волю, не тенета.
Всім народам дав їх землі,
Мову, Своє Слово
Та вродилися нікчемні –
Прийняли полову,
Що диявол щедро сіяв,
І зробив їм бога.
Він не Бог і не Месія,
А вража підлога.
І засліплені шукають
Духів свого Рода.
Б’ють поклони, прославляють
Всіх, лише не Бога,
Не Одного і Святого,
А усі стихії.
Духів предків виглядають,
Плюють на Месію.
Як же, браття мої милі,
Дались обманутись
Хитрій, лютій вражій силі,
Від Творця вернутись?
Відцуралися спасіння.
На хресті здобуте.
Враже сієте насіння,
А Боже – забуте…
Не обманюйтеся, любі.
Завше так не буде.
Йде Господь, труба вже трубить!
Схаменися, люде!
Галина Яхневич.[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653993
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2016
автор: Тріумф