я прожив п'ять життів
прожив немов кіт
що грівся під променем Ярила
снів
не перелічити
сни
мов сотні літ
сила
прибуває з тобою
в перші чи останні миті
даного життя
це як гра
аркада
Гарфілда який живе
заради їжі
серед гною
вбитих
нема
привиди ходять пішки
по сходах
шукаючи
притулку
порятунку
адже навіть привиди
трішки
живі
вони теж з природи
хоч самі як простирадло
як розгорнутий килим
пакунок
подвір'я
гуси кури корови свині
качки вівці
ніяк не поспиш
маєток віри
в те
що зветься й понині
красою
тільки зворотньою
яка навряд чи
спить
все живе
все з гумором в балачках
крім маржини
сови коти пси коні
тільки непрохані гості
те
не бачать
бо мов болячка на голові
той краєвид
перепона
з кожним рівнем
втрачаю знайдені життя
крім п'яти
даних
коли перші півні
співають дифірамби курям
я прагну води
якої вдосталь
ногами
втоптані роки
а після 70 життя тільки
почалось
і з п'яти віднімалось одне
кожні
десять років
знайдені ривки
давали поштовх
кілька
таких
коштували третину
а в 120 порожній
господар
став
привидом твариною
через спориші
пролізши
нагорода
є
він став їхнім
людський голос лунав
тваринно
через шліфовану
призму душі
22.03.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653642
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.03.2016
автор: Roman Mironchuk