[color="#bf00ff"][b]Слово проситься тихо у вірш,
Краще, може, йому б у прозу,
Може, б грізно будило розум,
Не було б йому, мабуть, гірш.
Та воно не зважає на те,
Де білет буде більш щасливий,
Його вабить потік бурхливий
І проміння вгорі золоте.
Вже готове у прірву душі -
Чи коханню вінки сплітати,
Прославляти, а чи карати,
А чи вслухатись в спів дощів.
Жити хоче, щоб тільки з ним
Вірш був ясний і образно зримий,
Танцювали від щастя щоб рими...
Й радість йшла від словесних родин.
Слово проситься тихо у вірш...[/b][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653454
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2016
автор: zazemlena