Намистину до намистини
та шовковою всі наскрізь.
В серце - голкою, між клітини,
щоби дати їм їхню вісь.
Бісер зв"язано тонко-пружно
павутинкою в пишний джгут.
Він виблискує так відважно
у оправі тендітних пут.
Непримітна сіренька нитка,
мов артерій легкий зигзаг.
Заплітає хтось витвір швидко,
лиш руки непомітний змах.
Тільки сонця на гранях блики
невагомо торкнуть душі.
Мов життя уплітає стиха,
мов красі задає рушій.
...Намистину до намистини -
дні нанизує Час на вісь.
Хтось вдихнув нам у серце силу....
Не пустити б її лиш "крізь"!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653441
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2016
автор: Мар’я Гафінець