...а вірш мій зовсім не святковий...таке наше "нині"
***
Вода і каміння, і ще щось вершинне, від Бога,
Лелечі вітання забілені в білі сніги.
Самотні сліди, шпакуваті од стужі облоги
І трепетні риси, крізь роки, облич дорогих.
То де ж наша гавань? Холодне підхмар’я і вітер,
Знеможені крила на тлі обгорілих небес.
Свячена вода, на путі занепала обитель,
В надії на світло чеканне: «Осанна, воскрес!».
Розпука і зорі… У горі невтішна Пречиста,
Довкола – пилати, могили, безмовні хрести…
Фата і недоля, заплакані вдови-невісти
І Хресна дорога, якою так тяжко іти…
© Л.Шмигельська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653436
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.03.2016
автор: Леся Shmigelska