Мамо рідна, ненько моя!
Ти мене ростила.
Сповивала, колихала,
Ніжила й пестила.
До схід сонця уставала,
Як спало дитятко,
Турбувалась, як хворіло
Твоє немовлятко.
І до школи відправляла
Мене кожний ранок.
Із любов'ю готувала
Ти смачний сніданок.
В коси мої ти барвисті
Стрічки заплітала.
Працювала ти невтомно,
Не раз і не спала.
Удовою залишилась,
Слізьми умивалась.
І ця рана пекучая
На завжди зосталась.
В світ широкий проводжала,
Розуму навчала,
Щоб була я добра й щира
І про людей дбала.
Та що тепер, матусенько,
Із тобою сталось,
Що до тебе непомітно
Вже старість підкралась?!
Лице твоє все у зморшках,
Коси посивіли.
Тут, напевне, моя нене,
І мої провини.
То ж, за все тобі, матусю
Низько поклонюся,
І за тебе, ріднесенька,
Богу помолюся.
Хай букет духм'яних квітів
Душу омолодить,
Щось приємне,тепле й ніжне
Аромат приносить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653383
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.03.2016
автор: Haluna2