- Поезія?
Це вавка в голові.
Поети – ті, у кого не хватає…
Такі і пишуть.
І такі ж читають, -
Сказав один знайомий чоловік.
Він міряв чорну одіж «похвали»
Усім підряд з усмішкою кривенькою.
У душу словеса ті уп’ялись,
Немовби стиснув хтось її обценьками.
Відтоді, хоч минули вже роки,
Якщо мене папір до праці кличе,
Спочатку уявляю не рядки
На ньому,
А зневажливе обличчя.
Тож слово піддаю такій різьбі,
Щоб річ вело,
А не точило ляси…
І цинікам доводжу, і собі,
Що глибоко тоді він помилявся..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2016
автор: Ніна Багата