Хочу пробачення просити у мертвих:
У мами, у брата й сестри.
Нічого в житті не змінити й не стерти
І ви в небуття відійшли.
Пробачте, нам рідні, що так не зуміли
Від смерті ми вас зберегти,
А що в наших силах, то те ми робили,
Невдалося лише спасти.
Пробачте нам, мамо, шо так налякала
І вас, і всіх нас ваша смерть,
Бо дуже зненацьк прийшла і забрала -
Пішло все життя в шкереберть.
Пробач ти, нам брате, що ми підштовхнули
Тебе відійти в небуття.
Засліпленні горем, тоді не збагнули,
Що наша у тому вина.
Пробач, нам сестро, що відчай побачила,
Тоді, ти у наших очах,
Бо втратили віру й хвороба затьмарила,
І вогник у домі зачах.
Пробач нам, Михайлику, маленька дитино,
Від нас ти пішов в небуття.
Трагічною смертю тоді ти загинув
І ми поховали дитя.
Ой, любий наш сину! Наш милий Василю!
За що нас так Бог покарав?!
У землях Донбасу сьогодні загинув -
Тебе Бог на небо забрав.
Пробачте, нам рідні, що ми не зуміли,
Усіх вас від смерті спасти!
Відвести від вас всіх смертельні ті стріли,
То ви не пішли б у світи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653297
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2016
автор: Ольга Калина