Росте й кипить в душі моїй відраза,
Коли ти іншої цілуєш тіло.
Тоді вмирає й те, що вже зітліло,
Байдужість виникає із образи.
Хіба я можу обламати крила?
Лети, збирай солодощі по світу,
Зривай чудові й неповторні квіти -
Я буду вітром у твої вітрила.
Та не вертайся до душі порогу
Із пилом в серці від чужих обіймів,
І з пам'яттю, що повна порнофільмів -
Не обійму, заради навіть Бога.
Та їжа й теплий чай тебе чекає,
Дам прихисток натомленому тілу.
Та не торкнуся, як би не хотіла.
Відраза навіть з часом не вмирає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653267
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2016
автор: Любов Вакуленко