"А ми хотіли , ми хотіли забуття,
яке минуле - таке життя."
А ти любила небо і поля .
Якою дивною ти - я була .
А ти дивилася у всі обличчя ,
ти заглядала в душі їм
всі відвертались і просили співчуття .
Якою дивною ти - я була .
І ти стояла між великого суспільства
і поряд було друзів з двіста
І з ними ти була одна .
Якою ж дивною ти - я була .
І ти сміялась , ти раділа ,
можливо в тебе була мрія ,
може була - тепер нема .
Якою ж дивною ти - я була .
Ти речі всякі рахувала ,
на самоті ти танцювала
була складна , була й проста .
Якою дивною ти - я була .
Ти мала очі голубі і не носила плаття ,
шукала золото на дні ,
а золото палало, мов багаття.
Дивною була й залишилася Я.
І дивною піду у небуття .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653098
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 20.03.2016
автор: Евеліна Фрай