*****

Мій  любий  Вінсенте,  тут  знову  весна...
Поглянь!  Послухай!
Покинь  свої  лезо,  утому,  стакан  вина
і  приречене  вухо...
 
Бо...

В  полях  -
палітра  така  мелодійна,  дзвінка,  ясна,
печалі  -  ні  сном,ні  духом...
І  жменями  кидає  вкотре  зерно  Зерна
у  землю  -  пухом
Одвічний  Сіяч.

Пухнасті,  гривасті  -  вчвал,
вскач!  -
 -  білило  і  кОбальт  -  біжать  
вітриська  -  шалені  коні...

В  безодні  з  абсентом,  Вінсенте,
тепла  нема  -  лиш  корч  агоній.

А  тут  -  лиш  поглянь!  Послухай!-
така  весна!

І  крізь  бірюзове  плетиво  
полотна
уже  пророста
замість  сонця  -

гарячий  Сонях.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652876
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2016
автор: уляна задарма