Пройшла зима із бурею лютою
Звабливо так морозила кістлявою рукою,
Жбурляла в очі сніг і дощ, і злість,
Випробовувала всіх на твердість і на міць.
Та я встояла у віхолу, не впала,
Бо на весну я в житті чекала,
Чекала ранок теплий і ясний,
Щоб так скоріше радісно зігрів.
О, весно красна, як тебе усі чекають
І ті горобчики, що в полі десь літають,
Шукають там поживу і тепло,
яке травинкою у полі проросло.
І я чекаю тих погожих днів,
Коли минеться смута і недоля,
Коли настане та щаслива доля,
Минуться у житті холодні всі роки
Настануть вічні і погожі дні,
Коли відійде в забуття лихе,
Настане Царство Боже ясне
І люди стануть добрі і ласкаві,
Що хочуть миру і святої благодаті,
Яка нас хоче з неба обійняти.
Та світ глухий й сліпий у злобі,
Приймають ворога в людській подобі,
Немає часу щоб спинитись і знайти
Де істина, де правда, куди йти?
Ідуть дорогою гріха і марноти
І сім'ї томляться весь час у злі,
Хто їм підскаже? А чи послухають усі?
Бо ж всі серця закриті в суєті
І тяжко бачить, як все гине пропадає,
На Божу стежку мало так звертає,
Пливуть у темноті на рифи, скелі,
Благословіння Божого немає в ті оселі.
Підступний ворог заправляє тим кермом
І хоче щоб усі упали перед ним голом
Щоби відкинути Творця і Сина
І щоб звеличилась людська гординя
О рід земний, спинися на хвилину
Поглянь у очі Господньому Сину,
Поглянь на рани, на святе чоло,
Яке за тебе зранене було.
І досить вже томиться, зупинись...
Бо гостра скеля у житті стоїть,
А ти пливеш мов той круїзний лайнер,
Без страху , боязні в житті
Спинись! Години вже пройшли...
Життя готове обірватись...
До Бога ж треба навертатись!
І Він покаже лагідною рукою
На тиху пристань, що нас жде з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2016
автор: Melnychuk