Наївно вірив я, що переможе лиш
всесильна правда-істина, у планах…
був невразливим, як… гранітних плит
стіна, і долі – зовсім не підвладним.
Та змінюється прямо на очах
життя – птахи летять інакше наче…
І тільки серце, зупинивши час,
кенгуреням – з тобою поруч – скаче.
В твоїх зіницях – все життя моє…
Його падіння, злети та зигзаги…
Давида зірка… ні, не додає,
як і Кленовий лист, мені відваги.
Як Тамплієрів знак – мені завжди
є посмішка твоя, як Стяг… (Єдині
два вершники)… І повертаєш ти
і молодість мені, і сили нині…
Бо так кохати вмієш тільки ти…
І віддаєшся почуттям без краю…
Я миті пам’ятати буду ті,
вночі і вдень до них я повертаюсь…
Хай гірко плаче Янгол Вроди! Так,
відкину я природи всі прикраси…
За Пристрасть я… все золото віддам.
Ти – Янгол Пристрасті! І це все… поза часом.
********************************************
ОРИГИНАЛ:
наивно верил я... что Правда победит...
надеялся...
что Истина... всесильна!!!
неуязвимым буду...
как гранит...
и что судьба...
передо мной... без сильна.
...меняется жизнь прямо на глазах...
вот даже птицы...
вдруг... летят иначе...
и только сердце...
в розовых очках...
когда ты рядом...
кенгурёнком.... скачет
в твоих зрачках я вижу жизнь свою...
её паденья...
взлёты...
и зигзаги...
звезда Давида...
и Кленовый Лист...
не добавляют... страсти и отваги.
всегда со мной... как Тамплиеров знак...
(два всадника на лошади... едины...)
твоя улыбка ... мой Волшебный Флаг...
мне возвращает...
молодость и силы.
как ты умеешь сладостно любить...
вся без остатка.... чувствам отдаваясь....
мгновенья эти...
не могу забыть...
в них днём и ночью...
часто возвращаясь...
пусть горько плачет Ангел Красоты...
отвергну украшение природы....
мой Ангел Страсти...
это только ты...
смысл жизни Страсть...
а не златые горы.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2016
автор: Rekha