Ми живе́мо в Україні-
Бідній та страшній руїні.
Можновладці винуваті-
Страшно хитрістю багаті.
Влада і гроше́й жадоба,
Величезна звіра злоба
За метал отой блискучий.
Жадібністю він жагучий.
Можновладці не дурнії.
Хитрі лиси та лихії.
Більше мати у кишені-
Злота повні,повні жмені.
Щоб побільше гро́шей мати,
Треба щось,когось продати.
Щоб продати-тре купити.
Так і гарно буде жити.
Що купити?-А людину.
Звідки взяти?-Сиротину.
Сироту без батька,неньки-
Ось і грошики легенькі.
Сирота-легка це здобич.
Це тобі не Самойлович.
Як зробити сиротою,
Не готовою до бою?
Це питаннячко важливе!
Серце треба мать сміливе,
Щоб рішить таку проблему!
Це вже вам не теорему!
Ось чим зайняті вершечки:
Люди-то дурні овечки.
Непомітно так зробити,
Систему всю переробити.
Не вчити тобто нас у школах.
Щоб брели ми по стодолах.
Щоб брели,куди їм треба-
Одна у них в житті потреба.
Вчтелі в нас нерозумні.
Уроки в нас нудні й бездумні.
Діти в нас не винуваті,
Вчителі що біснуваті.
Так їх влада ця навчила.
Намагалась,як уміла.
Й добивається свого́-
Ду́рні всі до одного.
Веде незламною рукою
Наша влада за собою.
Ми йдемо́. Чому йдемо́?
У глухоті ми живемо.
Українців мо купити,
Бо вони всі,наче діти.
Гірше навіть і дітей.
Звірі різних всі мастей.
Не знаємо,де народились,
За що і наші предки бились.
Хто є хто. Яка в нас правда.
Істина,а де неправда.
Історію свою не вчили.
У школі не́ї не учили.
Темні з вами ми,простії.
Хащі,нетрі ті страшнії.
Можновладці дуже раді.
Сиротами вже багаті.
Ми безбатченки всі люди.
Що і що це далі буде!?
Купити нас. Це дуже легко.
Ходити й зовсім недалеко.
Українці продаються.
За грошики на горло б'ються.
Продаються. Що ж робити?
Треба якось і їм жити.
Бо дурнями і баранами
Править легко байстрюками.
Та не в цьому ще біда,
Що кобила вже бліда!
Можуть продаватись люди
Та вдаватись до облуди.
То чому такий народ?
Невже такий він ідіот?
Та ні. Хоч знає дуже мало
Про своє землі начало.
Хоч затурканий панами
І зоветься мужиками.
Та не в цьому вся причина.
Істинна всьому личина-
Живе у душах українців.
Продадуть за п'ять червінців
Землю. Що там та земля!?
Не видно їм її здаля.
Продають свою то душу
За солодку стиглу грушу.
Продають і хату,й рідних,
Залишають їх безплідних.
Продають себе самого.
Де ще бачили такого!?
В українців то двоїста
Душа до коренів гноїста.
Продають своє кохання
За золота монет блищання.
Продаються як падлюки,
Щоб потім плакати від муки.
Продають же Бога в серці-
Хизуватись у люстерці.
Продються до краплини.
Вже й нові́ у них хрестини.
А ви говорите про землю!
Вашій мові я не внемлю!
Поки буде зла личина,
Така і буде Батьківщина.
Поки будуть продаватись,
Пани там будуть торгуватись.
Не буде в серці поки Бога-
Муки й смерть-одна дорога!
Можновладці винуваті-
Страшно хитрістю багаті.
А люди Господа не чують!
Продаються та бідують!
І буде так на Україні,
Де пісні́ ті солов'їні.
Поки кожен не почує-
Серцем Бога не відчує!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652660
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.03.2016
автор: Артишук Марія