Заметушиться аж на самім дні,
Щось ледь помітне,
Майже невловиме,
Як досвіток на сонному вікні,
Як кров беріз, застояна за зиму.
Ввійдеш і сядеш в заспаний трамвай,
До краю подивований собою
(яка абсурдність) місто, прощавай,
Мігрую, розтривожений весною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2016
автор: Стяг