Не вмирай Надіє, а живи…
Запали той вогник що не гасне,
Ти фундамент мрії і мети,
Та незламність волі повсякчасна.
Те усе що нам даруєш ти,
Стверджує єдине й неповторне,
Не зумів б ніхто, а можеш ти,
Тільки не погинь, країна просить.
Ми живемо з мрією у те,
Щоб тебе все ж доля не зломила,
Ти для нас герой по при усе,
Ти для нас «Незламна Україна».
Як писав Кобзар… Вставай і ти,
Адже ці кайдани вже зломила,
Тим згубила ворогу усе,
Видно коли він – це не людина.
Видно коли підлий світ ще є,
Але ти Надіє не здавайся,
Не зломись і ворогу вже зле,
Не зломись бо він ось захитався.
Не вмирай Надіє, не вмирай…
Запалали вогники у храмах,
У серцях мільйонів без обману,
Коли твоя воля по при все.
А.А. Отченко 13.03.16р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651648
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 14.03.2016
автор: Андрій Анатолійович Отченко