Я мало сплю: з повік тікає сон,
А потім день в тривожнім непокої,
Шукаю для душі надійний схрон
І ввечері валюсь у ліжко долі.
Та й уві сні тривога та в мені,
То ж з переляку зву на допомогу
І никаю у дійсності чи сні,
Щоб врешті-решт проснутись мати змогу.
То Божа благодать, чи маячня,
Чи витівки безсмертної Психеї –
Так хочеться позбутись смутку дня
І тихим сном заснути біля неї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650834
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.03.2016
автор: Г. Король