Була б я зустрі́чна,
Та так не судилось.
Була б я міфічна,
Та тобі це не снилось.
Була б перехожа
На твоєму шляху.
Та на інших не схожа.
Вже набрався гріху
Ти від інших-чужих
Для душі абсолютно.
Перехожих простих.
Тобі з ними нудно.
І мене бачив мало,
Ми не розмовляли.
Нас ніщо не тримало,
А ми рідні стали.
Думав-це просто,
Завжди́ як буває.
Зустрів дев'яносто...-
Й душа забуває.
Як люди прості,
Абсолютно звичайні.
Пройшов у хвості
Вагона,дав чайні,
І поїхав ти далі.
Просто й невинно.
І, як по спіралі,
Ти їдеш невпинно.
Та щось якось так
Склалось вже дивно.
Життю знаєш смак,
А б'єш конвульсивно
Себе сам один.
Чому? Зрозуміло.
Сказав тобі Джин-
У ній усе діло.
Ти рвеш волоски
І думку гадаєш:
Чому від тоски
Ти помираєш?
І відповідь чуєш
Одну ту єдину.
За мною сумуєш
Вночі і у днину.
Була б я зустрі́чна,
Та так не судилось.
Була б міфічна,
Та тобі це не снилось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2016
автор: Артишук Марія