Ось і стрілись, Тарасе, з тобою

ОСЬ  І  СТРІЛИСЬ,  ТАРАСЕ,  З  ТОБОЮ
Ось  і  стрілись,  Тарасе,  з  тобою
у  чужій  нам  обом  стороні.
Твій  "Кобзар"  взяла  я    із  собою,
за  розраду  він  служить  мені.

Лісабон.  Із  гори  Тейжу  бачиш
Тут  так  тихо,  та  все  ж  -  чужина.
Ти,  поете,  і  в  камені  плачеш,
бо  з  небес  усе  бачить  душа.

Твої  діти  не  мають  спокою,
йде  війна  на  Вкраїнській  землі.
 А  гетьмани  торгують  з  ордою,
роблять  статки  на  людській  крові.

Вони  рвуть  один  одному  чуби:
влада  й  гроші  у  них  -  над  усе.
Доведуть  Україну  до  згуби,
а  народ  їм,  як  місце  пусте.

Знову  в  тюрмах  сидять  патріоти,
їх  бояться  тепер,  як  вогню.
Ворог  той,  хто  іде  вже  супроти...
Ворог  той,  хто  не  терпить  брехню.

Чом  в  нас  щастя,  Кобзарю,  примарне,
як  не  знаєш,  то  в  Бога  спитай:
чому  кров  наша  ллється  намарне,
завинив  чим  у  Бога  наш  край?

Ось  і  стрілись,  Тарасе,  з  тобою
у  чужій  нам  обом  стороні.
Мої  думи  упадуть  сльозою
на  "Кобзар",  що  лишив  ти  мені.
Оксана  Максимишин-Корабель
11  березня  2016  рік
на  фото:  місце  в  Лісабоні,  де  стоятиме  пам'ятник  Тарасові  Шевченку  поет  Анатолій  Панченко  читає  свої  вірші

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650806
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.03.2016
автор: ОксМаксКорабель