Зробивши знову крок на шлях пригод
Шалене серце перетворюю в турбіну,
Режим вмикаю "страху стоп"
Адреналіном напуваю своє тіло.
Чужі міста, що мерехтять в вікні,
Зливаються в вибагливу картину,
Я в них живу полотнами Далі,
Сюрреалізмом розбавляючи рутину.
Чуття мої, загострені в боях,
Давно вже стали низкою інстинктів;
Упевнено проторюють мій шлях
В мереживі життєвих лабіринтів,
Почувши звуки битви вдалині,
Нестримний доля-кінь копитом б'є щосили
Шепне "...не вір, не бійся, не проси..."
І понесе мене за небосхили...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650451
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.03.2016
автор: