[i]Тону в твоїх обіймах...
Призупинись світанок,
Ми тільки відлетіли в небуття.
Та чари відпливають...
І за вікном вже ранок,
Виспівує молитву каяття.
На крилах ночі, ми були мов діти
Сміялися, вкриваючись теплом.
Нам ковдрою були кохання квіти
Зпліталися бажання в унісон...
Та сонечко спалило всі завіси,
Залишивши на згадку дивний сон!́́́[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2016
автор: Анастасия Коханюк