За неозорим видноколом,
Де сніг і сонце мають мир,
Звучить добра одвічне соло
І щастям ллється ввись і вшир.
Туди колись прибуду сивий
З душі нетлінним багажем,
Де Бог життя мого пориви
В долонях добрих збереже.
Чи перекрити можна раптом
Лавини річище прудке?
Життя не вміє перестати.
Воно не сміє.
Щось таке…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650045
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.03.2016
автор: Рідний