[i]Бабусі Парасці,
другій матері моїй, присвячується[/i]
Перебираю радощі й тривоги.
Щось відійшло, лишилось головне:
Мого життя натруджені дороги,
Обличчя мами, ніжне і сумне.
Там повесні шалено квітнуть сливи,
Село – мов потопає в молоці,
І матінка всміхається щасливо…
Ні, не забуть миттєвості оці!
Були в житті і радощі і лихо,
Та я не забувала рідний шлях,
Бо там мене чекала Журавлиха
З тривогою в засмучених очах.
Тепер уже ніхто не зустрічає.
Роки промчали – вітром пронесло.
Та й досі, як магнітом, притягає
Мене оте замріяне село.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2016
автор: Галина Будянська