[i]У кожної Беатріче свій Данте...[/i]
З відповіді на коментар
Беатріче кожній – по Данте!
Все! Сьогодні ж зміню ім'я!
Ви, тривоги та метушня,
Донні світло зелене дайте!
Тільки Данте чомусь не йде…
Десь його затримала Вічність…
І сумує моя величність
За звичайно-буденним, де
Двокімнатна на чотирьох
(п'ятий кіт, та він – без прописки),
Де, буває, скипають мізки
Від проблем, немов молоко,
Й де дарує мені весну
Так банально і так буденно
Він, [i]звичайний[/i], як світло денне,
І приймає мене таку,
Як я є. Чи не щастя це?
Бозна, Данте той був яким!
Тож
Хай він ходить собі між рим
Чи по колах кінець кінцем.
Я залишу собі ім'я,
Що всміхається зі світлин,
Де удвох зі [i]звичайним моїм[/i]
Із дітьми та з котом чудним
Називаємось ми
Сім'я…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649621
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2016
автор: ptaha