Я загубив себе у часі,
Та ключ, на спомин, не сховав
Себе забув, як і не знав.
Пропащий пил у сірій масі.
Я, серед листя, в темнім гаю.
Себе ховаю від біди.
Затерті, у росі, сліди,
Ті, що вели мене до раю.
Сліди, сліди та темний пил
Вкриває порохом дорогу,
До храмів, пам’ятників Богу.
Мені казали, що Він жив.
Себе шукав у храмах, в церквах,
Серед свічок, в очах ікон.
У віддзеркаленні вікон.
Я сам собі… валяща жертва.
Себе шукаю по стежках,
Що протоптав народе мій.
В нас, що не день, то новий бій.
Та нові рани на руках.
Моя земля, країна, час
Чому талан, та зла та доля
Чому, нам випала неволя
Чому є радість…не для нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649545
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.03.2016
автор: Dema