На ранок дівчині крутилось в голові,
Так сильно, що хотілося блювати.
Аналізи зробили лікарі –
Були невтішними для неї результати.
Роман професора відверто запитав:
«А може ліки подаровані їй дати?»
«Не допоможе» - сумно відказав -
«Слабенька дуже, треба почекати.
Як тільки це загострення мине,
Тоді почнемо ми одразу лікувати…
Я бачу хочеш запитати ще мене,
Чи зможеш поряд ти перебувати.
Звичайно можна, навіть треба.
Я дам вказівку, щоб тебе пускали.
В твоїй підтримці в неї є потреба…»
Обоє ще надію не втрачали.
У Юлі він фактично прописався,
Хоча вона тепер багато спала.
Коли на процедури відлучався,
То по обличчю бачив – сумувала.
Як тільки дівчину він брав за руку,
Одразу смуток на обличчі той зникав.
Як відчувала в сні вона розлуку?
На це питання відповідь не знав…
Ще Юля дуже сильно полюбляла,
Коли «Мандрівку Нільса…» їй читав.
Під голос серцю милий засинала,
Її за руку ніжно він тримав…
Якось для Юлі він одну цитату
З «Життя у борг» Ремарка прочитав.
«На час увагу може не звертати
Лиш той, хто довго жити планував.
Як підсумки почне вже підводити,
Щоб визначити те, що заслужив,
Тоді всю правду зможе зрозуміти –
Лиш кілька місяців у щасті він прожив»
«Були щасливими так само і для мене
Лиш ті два місяці, що вдвох ми проводили.
Напевне, я померла вже б без Тебе,
Мене ніколи ще так сильно не любили…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649481
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2016
автор: Finist