[b][color="#168516"]Коли сади
оазою буяли,
і утопало у росі зело,
і так у світі весело було,
але і цього видавалось мало,
я бачив очі, що мені сіяли,
і ангели у небі малювали
об'явлене мені
твоє число.
Давно-давно,
але ще пам’ятаю
і білі хмари, й небо голубе,
і сонце догораюче, і скраю
зелені шати гаснучого раю,
де я ішов побачити тебе –
таку чарівну, як зелені шати,
і білі тучі в небі голубім,
таку мою, що і не розказати,
як я і досі дякую
тобі.[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649438
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2016
автор: I.Teрен