Зробімо собі Бога
з того матеріалу,
який бачимо.
Бо Того,що не бачимо-
боїмося.
Віра похитнулася і впала,
"бо нахил серця людського
лихий від віку його молодого".
Уламками й шматками
епоха Вседозволеності стала.
Всяк Бога свого ліпить у куточку
й, не озираючись,
краде сусідову сорочку.
Про срібло і про злото дбає,
бумагу поцяцьковану в кишені пхає.
Червоні руки "Каїн" не ховає,
для привітання подає.
Свого походження не визнає:
"бо порох ти й до пороху вернешся".
Від мудрості віків - втікає,
те "Слово, що було Спочатку,"
брехнею підриває.
На вогнищах науку спопеляє,
історію переінакшує,
кордони посуває,
бо зброю має.
Від Бога прокладена дорога,
від "Початку"... (назвіть як знаєте).
І день при дні сіяють в небі неозорім
І сонце, і місяць, і зорі.
А там, на дні душі людської,
морок.
виділене лапками " "-цитати із Біблії
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2016
автор: NikitTa