Ти темну ніч у коси заплела,
На дно очей фіалки зірвані поклала.
Ти серце із грудей моїх взяла,
І грала ним, як іграшкою грала.
А що лишилося - холодна кров як сіль.
І щось всередині болить і завмирає.
Хіба любов лишає тільки біль?
Хіба пітьму любов по собі залишає?
Колись згадаєш - ось у мене був...
Так, був колись. Як зірвані фіалки.
Та все минає, ось і я минув.
Старих речей хіба буває жалко?
І тануть дні. У Києві зима.
Вітри холодні за вікном вовками виють.
І все як було. Лиш мене уже нема.
І мертві квіти у очах твоїх синіють.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2016
автор: Руслан Лиськов