Я написав до тебе лист,
Із вірою, що зрозуміла його зміст.
Я написав тобі послання,
З надією, що зрозуміла ти Моє кохання.
Я написав про тебе оду
І назавжди прославив твою вроду.
Вірші на музику поклав
І ніжну пісню лиш для тебе заспівав.
Для тебе в небі сяють зорі,
Для тебе хвилі грають в морі.
Для тебе, лиш для тебе і тобою,
Уся земля вкривається красою.
Пісні для тебе соловей співа,
І вітер в полі колоски гойда.
Зелений ліс гіллям шумить,
І річка, лиш для тебе гомонить.
І листом шелестять стрункі тополі
В широкім полі, на широкому роздолі.
Калина в лузі лиш для тебе червоніє.
І сонце в небі лиш тобою пломеніє.
Тобі вбрання весільне виткала зима,
Розмалювала дивними квітками,
Мережками, сріблястими зірками –
Вже час до шлюбу, бо давно пора.
Вже час до шлюбу, а тебе нема.
А квіти, різнобарвні квіти,
Немов веселі і щасливі діти,
Милують зір твій, бо для тебе квітнуть,
А перед вродою твоєю зорі бліднуть.
Бо незрівнянну твою вроду,
Красу земную, мов живую воду,
Давно Я вимріяв, давно чекав.
І музику, і пісню, і листа
Я лиш для тебе склав.
21.10.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2016
автор: Лобов