В очах здивування й осуд -
світ болю у них на дні.
Твій схлип серед ночі: "Досить!"...
Сльоза пророста в мені
крізь серце та сивиною,
твій страх - мій незрушний хрест.
Розплавленим воском здою
той жах, щоби з ніччю щез.
По краплі з душі засохлу
сіль муки, мов з пальця кров,
устами зберу й розбухлу
розпуку відіб"ю знов,
щоб лиш відігрітий погляд
рожево всміхнувсь мені....
Я буду, мій сину, поряд.
І світ не завадить, ні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648736
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2016
автор: Мар’я Гафінець