Вдень ще по літньому пригріває сонечко, а ранки та вечори стають прохолодними.Тихими кроками, накинувши на плечі велику строкату хустину, ступає на землю осінь.
Птахи збираються у зграї.Відлітають.Чому відлітають - відомо усім.А чи замислювались ви над тим, чому вони повертаються? Долаючи величезні відстані та перешкоди, втрачаючи дорогою слабких,натираючи до крові свої крила, вибиваючись із сил...повертаються.
Повертаються, щоб радісними криками привітати ліси і поля, ріки та озера, рідну землю, де вони народилися, і де їм продовжувати свій рід у потомстві.
Так було завжди.Так буде вічно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський