Твої очі... Невже блакитні?
Я не знала цього дотепер.
Ну невже це аж так непомітно?
Як поглянула в них - світ завмер.
Голос твій забирає мій спокій,
В неспокої лишає саму.
Ніби поряд, за декілька кроків.
Але я тебе не обійму.
Залишається тільки дивитись,
Я ж стороння, далека чужа.
І повік не посмію відкритись,
Бо чітка поміж нами межа.
Катерина Макарук
(bard of pain)
02.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648501
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2016
автор: Mysteria