Не буду перечити долі,
Написаного вже не стерти,
Хоч жити так — мені нестерпно,
Та входжу в колію поволі...
Пливу по течії життя,
Що буде, те вже не минути,
Чи можна серце обманути?
Лишитись свого сприйняття!
Мені немає чим дихнути,
Я битися, кричати хочу
І проти течії своєї мій парусник
Пливе охоче,
В життя своє хочу пірнути.
Я проти долі завжди йду,
Сміюся їй в обличчя, потім плачу,
Без цього я себе назавжди втрачу,
Колись я щастя віднайду...або біду...
17.01.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648430
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.03.2016
автор: Юлія Нова