В думках я часто, наодинці,
Пригадую минулі дні,
Коли в бабусиній хатинці
Було так хороше мені.
А за вікном чи сніг, чи злива,
А в хаті затишок, тепло.
Я по-дитячому щаслива,
Від того,що колись було...
Снують в руках бабусі спиці,
Сніжок кружляє за вікном,
В печі печуться паляниці
І пиріжки із гарбузом.
Я пам'ятаю всі розмови,
Такі душевні почуття,
Прохала я бабусю знову
Розповісти про все життя...
Коли вона, іще дитина,
Чужих вже нянчила дітей,
Босоніж, в ситцевій хустині,
Йшла на город, пасла гусей.
І прокидалась на світанні,
Носила воду, двір мела,
Не мала часу на навчання,
Дитинство в наймах провела...
Батьків своїх не пам'ятала,
З рідні залишилась сестра.
Вона і заміж віддавала
В сімнадцять років за Петра.
Хоч пощастило їй у шлюбі,
Хороший, щирий чоловік,
Хазяїн добрий, серцю любий
І Богом даний їй навік.
Побудували собі хату,
Навколо сад і квітничок,
Уміли добре працювати,
Ростили гарних діточок...
В страшний, голодний тридцять третій
До хати завітав "отряд" ,
В печі знайшли казан із дертю,
Повигрібали все підряд...
В кривавих променях світанок,
У чорнім савані земля...
Що дати діткам на сніданок,
Чим годувати немовля?
Кричала, плакала: " мій синку,
Ковтни хоч крапельку води..."
Всю ніч проплакала дитинка,
На ранок стихла назавжди...
Косили голод і хвороби,
В гарячці донечка лежить...
І п'ятирічну Віру в гробик
Не віддавала положить...
Пережили страшенні роки,
(Мій батько все це пам'ятав) ,
Всі думали, настане спокій,
Та сорок перший вже чекав...
Війна, як чорний крук, ввірвалась,
На фронт пішов її Петро,
Вже як могла,перебивалась,
Бо троє діток вже було...
Вона молила Матір Божу,
Щоб захистила у боях,
Щоб уцілів від куль ворожих,
Відвоював на всіх фронтах.
А в переможнім сорок п'ятім,
Вже бігла за село, на шлях,
Зустріла рідного солдата
Вже при медалях, орденах...
(далі буде...)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2016
автор: LubovShemet