Я дякую нервам і здоров'ю,
За те, що ти змогла пережити грудень
Зігрівати мене своєю ніжністю любов'ю
Наповняючи подихом весни мої замерзлі груди.
Не дивлячись на свою хворобу не виліковну
Ти мало думала про себе
Ти чомусь мовчала про мрію свою любовну
Мати на стелі своєї кімнати небо.
Я пам'ятаю, як ти любила зорі,
А особливо, коли завершався грудень
Ти дивилась на їх блиск в холодному небесному морі
І плакала, бо серце тривожно билось у грудях.
Ти на життя мені дала велику наснагу,
Щоб я зміг жити без тебе на цій землі
Ти не мала страху, ти лише мала відвагу
На те, щоб пройти битий шлях в імлі.
І ось тепер настав холодний січень
Зі своїми новорічними турботами пустими
Я знаю ти хотіла піти у квітень
Який би проваджав тебе звуками дзвінкими.
Відчуваю, що смерть надала тобі перевагу,
Для того, щоб не переступити межу самогубства
Пам'ятаю під час хворобити любила звертати увагу
У фільмах на людей, що робили це безумство.
Після тебе залишились порвані нерви майже холодна кров
І грудневі теплі холодні дні
Твою чисту правдиву безмежну любов
Я ношу, як скарб в серці на дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2016
автор: lypnec