Ти подумки з нею всоте, напевно, прощаєшся
Та вперше сьогодні скажеш, поглянувши в очі,
Що йдеш в нікуди, а не, як завжди, залишаєшся
Проти себе самого, в туман ти ідеш проти ночі.
Не обернешся тихо, щоб побачити сльози і погляд,
Не напишеш листа, на прощання бажаючи щастя...
Але не забудеш, як з плечей її ти скидав одяг,
Як розказував все, в деталі шалено вдавався...
Підеш, не подзвониш, не залишиш прощального фото,
Не намалюєш графіті, не зробиш тату на зап'ясті...
Ти тільки приснишся, та й те — лиш на мить, на суботу
Замість вічності, як ти обіцяв їй. Вічності щастя.
29.02.2016р.
(с) Кучерявий
http://vk.com/kucheriavyivolodymyr
https://www.facebook.com/groups/1390544757860142
#Кучерявий
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2016
автор: (с) Кучерявий