А ранок плаче дощем -
холодні, пронизливі сльози,
самотні маленькі краплинки стікають по склу.
Накрито туманом-плащем
все місто. Позаду морози,
попереду усмішки щирі назустріч теплу.
А ранок геть не такий,
без променів сонечка ніжних,
без співу пташок, із талого снігу струмочків.
Та й запах кави м'який
не створює образів втішних,
що будуть звучати в душі, наче сотні дзвіночків.
А ранок ніби ще спить,
не може розплющити очі -
шепоче зима останню свою колискову.
А ми чекаєм на мить,
розвіяти залишки ночі,
й зустріти нарешті весну, нову,веселкову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647680
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.02.2016
автор: Юлія Сніжна