І кожним кроком по життю,
Немов по лезу бритви.
Вже кровоточить...я стерплю,
Мої підошви звикли.
Не раз кололась об стерню,
А часом гулі набивала.
Кувала доленьку свою,
Свою стежиноньку топтала.
Хтось судить...так...хтось співчува.
Комусь я в світі наймиліша.
Хтось, може, й зла мені бажа...
Лиш не самотність, щоб не тиша.
Нехай життя летить вперед.
Хай мрії хмарами літають.
Лише б любові келих вщерть
До денця випити з коханим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647660
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2016
автор: Зоя Журавка