Ми є, мов досвід обережності.
Дожити час призначень та зізнань
І говорити тишею,
Кричати стогоном жаги
Й любові.
Що може краще бути?
Що може бути ліпшим.
По-вічному нова євангелія,
Вона чекає прозирань
Крізь мерехтіння,
А не фальшивих одкровень.
Вони самі зійдуть,
Мов час пришесть,
На цю прогірклу
Землю,
Якою вкриєшся,
Мов пеленою вічності,
У день слабкого сну.
Твоє ім’я – мов шифр
З татуювань,
Цим алфавітом час
Снує червону нитку
На вогнищі душі.
Тож часові змагання
Марні.
Йому не бути
Ув ореолі цієї вірності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647479
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2016
автор: Олена Ганько