Розділив же хтось рискою землю і небо…
У цім всесвіті друже ми рідні й чужі.
І мені так далеко і близько до тебе,
В різний час наші кроки пройшли по землі.
Ми неначе піщинки у вихорі долі,
Розкидали вітри, роз жбурляли роки,
І стежки наші не перетнуться ніколи,
Не торкнутись ніколи твоєї руки.
Я ж була в тому місті, по парку гуляла.
Там і ти років сорок до мене бував.
У віршах я твоїх про той час прочитала.
Знаєш… ти їх неначе зі мною писав.
І ми поряд з тобою по місту ходили,
І вдихали осінній грибів аромат,
Нас дощі прохолодні з тобою мочили,
Із хмарин, що туди припливали з Карпат.
Знаєш, друже, що ми не знайомі нічого,
Розминулися в часі. Ну що ж, так бува.
Зовсім різні у мене з тобою дороги,
Але наче із серця одного слова.
Розділив же хтось рискою землю і небо…
У цім всесвіті друже ми рідні й чужі.
І мені так далеко і близько до тебе,
В різний час наші кроки пройшли по землі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2016
автор: Наталка Долинська