З такою надією погляд у спину!
Ти йдеш, не іди зупинись,
Залиш свій гонор в тих стінах,
Зі мною ж лови щастя мить.
Ми двоє на світі цілуємо небо,
Воно ж нас плекає й п’янить,
Ти вільна і іншу мені вже не треба.
Бачиш як погляд сонцем горить.
Ти йдеш, ти ідеш - я лишаюсь без тебе,
Без погляду, дотику й твоїх молитв.
І небо сумує і плаче за нами
І вірить, що неба блакить,
Ще буде для нас тим єднальним рятунком,
Тим фоном, де щастя не біль,
І вірити в долю без жодних тамунків,
Твій поцілунок на серці щемить…
З такою надією погляд на двері…
Пішла моя втіха земна,
Лиш гримнули двері і стогін у серці
Любові незбагненна гра…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647401
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2016
автор: Андрій Толіч