Рудий Ярило вигляда з намету,
туман в долині став у повен зріст,
густі білила з ультрафіолетом
розводить вітер-абстракціоніст.
Хмарки малює в небі хаотично,
мазки наносить на блакитне тло,
ключі пташині вистроїв незвично –
ніколи так ще гарно не було.
Стріпнули сон під стовбури тополі
з густих, мов кужіль, клиновидних крон,
лелека дзьобом клацнув на стодолі,
відро цямрини залишило трон.
Навкруг осі розкручується корба,
колодязь зранку, мов труба гуде.
Червоний ряст витрушує із торби
весна – дівча ще зовсім молоде.
27.02.2016
(полотно Васильєва Ф.С."Тополі")
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647393
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.02.2016
автор: Галина_Литовченко