Як хочеться забутися у щасті!
Вдихати пахощі твого волосся!
Немов воно - луки Дніпра квітчасті,
Я ж - п'яний від їх багатоголосся.
Як хочеться забутися у мріях!
Поринути в минуле парування,
Упитися радістю в наших дітях,
Років відкинувши нашарування!
Та ні! Це - тільки спомини яскраві.
(Окрім дітей гонору юнацького!)
Мрії живуть в реальності оправі,
Також досвіду мого відьмацького.
27.02.2016
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2016
автор: Левчишин Віктор