РОЗПРАВЛЕНІ ПЛЕЧІ

Часто  доля  згинає  плечі,
Хоч  роки  здається  молоді,
Та  в  житті  страшні  бувають  речі,
Сріблом  осідають  в  бороді.

Зморшок  появляються  траншеї,
Косить  хтось  волосся  пишний  лан.
Лише  в  серці  квітнуть  орхідеї,
Стелиться  кохання,  як  туман.

І  тоді  в  нас  виростають  крила,
Плечі  розправляються  тоді.
Час,  коли  любов  у  двох  щаслива,
То  не  місце  у  житті  біді.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2016
автор: Віталій Назарук