Ви навчили мене рідну мову любити,
Шанувати народ свій і батьківський дім.
Ви казали колись, треба в світі так жити,
Щоб і дітям не соромно було твоїм.
Вам уклін до землі, за хорошу науку.
Те що сіяли Ви бур'яном не зросло.
Пам'ятаю малою мене Ви за руку,
Привели у «Струмок». Як давно це було!
І з тих пір до сьогодні хворію віршами.
В них і біль, щастя крила і мрії мої.
Так хотілося б цим поділитися з Вами!
Та на жаль не знайти Вас уже на землі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2016
автор: Наталка Долинська