[color="#ff0000"][b]Хоч на серці цвіли троянди
а чи може тендітні проліски,
Ти вогонь запалила правди:
В ній стирались всі зойки болісні.
Ти згорала в коханні світлому,
Ти світила завжди зорею...
Ти була і чуттєво ніжною,
І під стать ти була Прометею.
Завмирала у подиху спраглому,
Зігріваючи руки коханого.
Слово повнилося силоправдою,
І майбутнє усе багря́нило.
Хоч на серці цвіли троянди,
І чекання в них бавилось росами,
Ти дочка України справжня...
А слова твої й досі грозами...
[/b]
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2016
автор: zazemlena