[b]00:12[/b]
іду на я
щоб повернути собі себе
нас:тане час
і я обміняю струхлявіле життя
на вічнозелену смерть
про:від:ницю у неминання
а зараз я її ще побоююсь
хоч каже голос:
нещасні далекі від смерті
не така вона як її пишуть
[b]00:11[/b]
я ос:ліп щоб про:зріти
щоб почути — оглух
бо не сказав би цього
зронивши хоч слово
[b]00:10[/b]
йду по воді якої нема
в горлі пересох-
ла річка
починає свій від:лік
з кінця
от:же тепер
п:уст:еля є джерелом
[b]00:09 (тут був[є] Біденко)[/b]
він біг по воді і розбився об воду
наче об кригу-сльозу цієї землі
в небі якої літав і літає
й після тепер
завертаючи кожну літ:еру
з ви:рію в надхмар’я чорнозему
[b]00:08[/b]
допотопне майбутнє…
ані руш руки в верх…
хтось
вибухівкою начинив лю:ти:й
як завжди – винна смерть
іду проти течії свідомості
кожен слід – окунем стає
не почуваймося як удома
будемо звідси депортовані
[b]00:07 (Дзеркало без відображення)[/b]
ві:добра:ження – кольорові клони наших тіней
в дзеркало без відображення дивляться
підірвані на – слава україні
я не знаю доки бачать вони нас
і чи ми є після
але вони реаль:ніші ніж ми
які ще не здійснилися
бо досі ділимо час
на до і ніколи
[b]00:06[/b]
вчимося все життя закохуватись в смерть
народжуючись з вплетеними у днк
від:чуття:ми страху і ненависті до неї
чого ж так лякає нас дарувальниця вічности
знакпитанніє повітря в легенях зору
[b]00:05[/b]
метастази мета:фор
спасають від життя
улюбленців смерті
[b]00:04[/b]
в черепі зміїться кодло мозку
в серці смерть сповільненої дії
а мені ще багато треба для щастя
ще болю!
ще!
я спраг:лий
[b]00:03[/b]
в окопі рота – рота слів
наказано: тсссс:
мир миром пироги з…
трілом
проте всупереч хворому глузду
кожна буква атакує затикання рота
[b]00:02[/b]
смерть бетеером не об’їдеш
бо:я:ти:сь треба не її
у серці й мозку йдуть бої
за власне тіло чужо-
рідне
[b]00:01[/b]
на:род з обмеженими можливостями
прикутий до стін і столів
та чорного леза землі
тут навіть свя:ті
із комп:лексом неповно:цінності
[b]00:00 (ДІМ ГАМІВНИХ СОРОЧОК)[/b]
в сусідній палаті енштейн
який перевернув би
всі фізичні закони
з голови на ноги
як:би не гамівна сорочка
я ж теж в ній народився
тому не напишу ці вірші
якщо ви їх не прочитаєте
[b]00:01[/b]
скошені трави ростуть
по:є:дна:ні смертю
копиця сіна
острива спогадів
сниться літо
де все булО
не так як бУло
[b]00:02[/b]
поки життя не розлучить нас
будемо вірні одне одному
протягом всієї смерті
в горі і в радості
в зраді і в за:бутті
в дійсності
і в уяві
[b]00:03[/b]
нескінченне число мови
пророчу не знаючи що буде завтра:
язикопад
[b]00:04[/b]
діоген з ліхтарем у день
ніяк не знай:де людину
й самому схотілось у бочку
котра ширша за світ цей
що у вушку голки
наче в заш:морзі
[b]00:05[/b]
ні бе ні ме
ні ку-ку…
нікого нема вдома
всі пішли в се:бе
по вуха
[b]00:06[/b]
щастить мені на батьків
дякую миколо миколайовичу
що вчите мене й після смерті
хоч не сприймаєте за учня а за рівню
та ще й так що я й не смію пікнути
що недостойний
тепер мушу стати тисячеруким
бо є ще куди рити
вглиб неба
[b]00:07[/b]
на дні б:ока:ла
не істина а – вина
на:лий:те ще
щоб спокутувати спокуту
є риси хліба
в обличчі малого зерна
земля обертає нас
від скрути до крутів
[b]00:08[/b]
паралельні лінії життя і смерті
не перетинаються
при тому стикаючись л:обами
від римозалежності лікуюся верлібролом
чим більше почуваюся вільним
тим час:тіше сьогосвітні
перекривають дихання моїй свободі
та фіг і з ними
вони цим парасловам
по коліна
[b]00:09 (чорна гарячка)[/b]
чорна гарячка землі
роздвоєння неба
розп’яттеманія велить:
кожен спаситель мусить бути розіпнутим
на всіх у світі хрестах
ви думаєте для чого
ліси вирубують
і чому кожна діва
месію народ:жує
?
чорна гарячка землі
температурить
[b]00:10[/b]
поезія не лиш свята
а й будні
слава дню що змарнований
на роботу
чим менша зарплата
тим більшає наш рахунок
там – в збанкрутілому банку неба
витрачаймо ще більше
щоб розбагатіти
[b]00:11[/b]
коли я напишу про ніщо
ви скажете що це не поезія
я ж заперечу
бо щось з чимось пережиток минулого
якого вже завтра не було
а з ніщо все тільки починається
кінець – то початок навпаки
або два кроки вічности до 00:12
00:11
віти вплелись в коріння
все здається круглим
як нагадування
про нуль дзеркала
ще один вірш і нічого не
станеться крім
народжень і смертей
радості й й горя
ми всі – жертви
власних експериментів
піддослідні гомо сапієнс
[b]00:12[/b]
два-
надцять
число годинникулярне
апостольне
воно ж під час опівночі
перетворюється в нулі
(чи мо’ чотири:їться в очах?)
ви догнали що
зворотність відліку
відзеркалена від нулів
?
навіть ті хто се не осяг
не сумніваються що –
[b]далі буде[/b]
[b]ДАЛІ (00:13)[/b]
кожна секунда життя належить смерті
боже як я люблю те чого нема
вічність знецінюється
мить зростає в ціні
вільна хвилинка мені не по кишені
не задумуйтеся над…
оцифровую слова
може колись глухосліпі слухопобачать
[u][b]ІНШІ ВІРШІ[/b][/u]
***
гамівний обмежений простір
звільнений вибухом
після якого почнуться початки
а підчас них слова
які ой як будуть
вивертати світи нави:воріт
***
на цьому мінному полі
не одне під:ір:вал:ось слово
не одне під…
і…
рва…
лось
ре…чен…ня
час жнив
що посіяли
те й комбайнуємо
***
не андроноколайдеруйте*
мені тут
хтось же заклав вибухівку
перед
великим [b]БА-А-АХ!!![/b]
[i]*адронний колайдер[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646690
Рубрика: Верлібр
дата надходження 24.02.2016
автор: Олександр Букатюк